1 Corinthians 15

Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що́ я пишу́ вам, — бо Господня це заповідь! 1Коли б же хто не розумів, — нехай не розуміє! 2Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами! 3Але все нехай буде добропристо́йно і стате́чно! 4

Христос воскрес, то воскре́снемо й ми!

5Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́. 6Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп. 7Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням, 8і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням, 9і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м. 10А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли. 11Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам. 12А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові. 13Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву. 14Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона. 15Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували. 16Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих? 17Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес! 18Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! 19Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі. 20Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес! 21Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах, 22тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись!

Про воскресіння мертвих

23Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей! 24Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних. 25Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих. 26Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, 27кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу. 28А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу. 29Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“ 30Як ворог останній - смерть зни́щиться, 31бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все. 32А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все. 33Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться? 34Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки? 35Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім. 36Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“ 37Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї! 38Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором! 39Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“ 40Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре. 41І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого, 42і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його. 43Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб. 44Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним. 45Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою! 46Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає, 47сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає, 48сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне. 49Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий. 50Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. 51Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь. 52Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. 53І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити. 54І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. 55Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, — 56раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось! 57Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя. 58А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!